Одним з постійних сильнодіючих мотивів діяльності є інтерес. Інтерес (від лат. «Interest» - має значення «важливо») - це реальна причина дій, що відчувається людиною як особливо важлива. Інтерес можна визначити як позитивне оцінне ставлення суб'єкта до його діяльності.
Пізнавальний інтерес, перш за все, можна охарактеризувати як складне ставлення людини до предметів і явищ навколишньої дійсності, в якій висловлено його прагнення до всебічного, глибокого вивчення цих явищ, пізнання їх істотних властивостей. Це складне ставлення носить двосторонній характер. У ньому в єдності виступає об'єкт інтересу, тобто явище, предмет, наукова і навчальна область, яка несе в собі привертають боку, і пізнавальна, виборча спрямованість самої особистості.
Лише тоді, коли та чи інша галузь науки, той чи інший навчальний предмет представляються людині важливими, значними, він з особливим захопленням займається ними, намагається більш глибоко і грунтовно вивчити всі сторони тих явищ, подій, які пов'язані з його цікавить областю знань. В іншому випадку інтерес школяра до предмету не може мати характеру справді пізнавальної спрямованості: він може бути випадковим, нестійким і дуже поверховим.
Фізіологічним механізмом пізнавального інтересу як виборчої спрямованості є певна система нервових зв'язків, які утворюються під впливом низки умов і залежать від стану людини та її індивідуальності, від безпосередніх вражень особистості та її різноманітного минулого досвіду.
Цікавість, допитливість, пізнавальний інтерес, спеціальна схильність, професійний інтерес по-різному виражають міру вибіркового ставлення людини до предметного світу, до діяльності, його глибину, ступінь стійкості. Складна психологічна природа пізнавального інтересу зумовлює силу його впливу на розвиток особистості.
Пізнавальний інтерес, як і інтерес взагалі, не являють собою окремого конкретного психічного процесу, якими є, наприклад, мислення, сприйняття, пам'ять. У цьому складному ставленні людини до предметного світу в органічній єдності взаємодіють інтелектуальні, емоційні та вольові процеси. Це і є підставою настільки спонукає впливу пізнавального інтересу на розвиток різних психічних процесів (пам'яті, уяви, уваги).
На уроках вчителів, що приділяють велику увагу вихованню та розвитку пізнавальних інтересів в учнів, добре видно емоційний підйом школярів. Вигуки подиву, захоплення, викликані пізнанням нового, що вражає уяви, сміх у відповідь на жарт, глибокі переживання в колективі, схвильованість, пов'язана з проникненням в область моральних відносин, захоплення силою художнього образу, що доставляє естетичну насолоду, посмішка, почуття задоволення і задоволення з приводу свого вдалого відповіді, почуття гордості, викликане хорошою відповіддю товариша, - все це різні за своєю значимістю для особистості і глибині прояви почуття, але всі вони розбуджені пізнавальним інтересом. На уроках, не зігрітих емоціями пізнавального інтересу, не можна виявити нічого подібного.